Всі новини     Субота, 25 лютого 2017 - 19:52

Закон : Акт про Відповідальність Мешканців від 1984

Закон : Акт про Відповідальність Мешканців від 1984

Дуже мало людей у Великій Британії знають про існування відповідальності мешканців перед, як прошеними, так і непрошеними гостями, котрі з будь-яких причин потрапляють на територію того чи іншого маєтку. Не усвідомлення про існування цього законодавства часто має погані наслідки.



Цей закон стосується Англії та Уельсу.

Нижче тексту Акту подаються пояснення та приклади судових справ, що стосуються його застосування. Відступи від тексту подаються з метою пояснень у [квадратних дужках].

Зверніть увагу, що цей Акт стосується мешканців маєтків, котрі необов'язково є його власниками.

Це законодавчий акт. Його читання є часто важким та нудним. Якщо вам важко його розуміти, тоді краще звертайтесь у нижню частину цієї сторінки, де подаються пояснення та приклади застосування.

Даний текст також містить всі зміни та доповнення, котрі вносились до оригінальної частини Акту до сьогоднішньої дати.

* * * * *


Акт Відповідальності Мешканців від 1984 року
(Occupiers' Liability Act 1984)


Цей Акт змінює законодавство Англії та Уельсу від 1957 року у частині, яка стосується відповідальності осіб, котрі є мешканцями приміщень, за спричинення травм особам, котрі не є їх відвідувачами;
і також вносить зміни до Акту про Несправедливі Умови Контрактів від 1977 року, який також має силу на території Англії та Уельсу та стосується осіб, котрі потрапляють на територію маєтку з навчальною та розважальною метою.
ВВОДИТЬСЯ В ДІЮ Найвищою Величністю Королеви, за згодою та порадою Лордів Духовних і Земних, та Палати Громад, у цьому чинному зібранні Парламенту, та встановлює наступне:


1.
(1) Правила, котрі запроваджуються у цій секції мають вплив на чинні правила цивільного законодавства, з метою встановити -
(а) чи мають особи, котрі є мешканцями приміщень, зобов'язання перед особами, іншими ніж їх відвідувачі, стосовно підвищення ризику нанесення шкоди їх здоров'ю у цих приміщеннях, через стан цих приміщень чи через речі, котрі навмисно зроблено чи навмисно не зроблено; і
(b) якщо так, то якими мають бути ці зобов'язання.


(2) У цій секції, мешканцями будь-яких приміщень (до яких належать, як рухомі, так і нерухомі структури) та їх відвідувачами відповідно вважаються наступні -
(а) будь-яка особа, яка по відношенню до приміщень має зобов'язання, визначені секцією 2, Акту про Відповідальність Мешканців від 1957 року (цивільна відповідальність за недотримання обережності) [мешканцями у цій частині вважаються особи, котрі мешкають, або контролюють, або особи, котрим було делеговано контроль над приміщеннями та маєтками];
а
(b) відвідувачами вважаються будь-які особи, котрі перебувають на території приміщень за згодою мешканців.


(3) Мешканець маєтку має зобов'язання також перед іншими особами (тобто котрі не є його відвідувачі) стосовно ризику, про який згадується у пункті (1), якщо -
(а) мешканцеві відомо про існування небезпеки, або якщо він має розумні підстави вірити, що ця небезпека існує;
(b) мешканцеві відомо, або він має розумні підстави вірити, що будь-яка інша особа може потрапити у близькість до небезпеки, або якщо особа може опинитись у близькості до небезпеки (незалежно від того, чи ця особа перебуває там законно чи ні);
та
(с) що, у будь-якому випадку, мешканець, в розумних межах, може вжити заходів захисту аби запобігти небезпеці.

(4) Як зазначає ця секція, там, де мешканець приміщень має зобов'язання перед особою, іншою ніж його відвідувач, стосовно будь-якої потенційної небезпеки, обов'язком мешканця є вжити всіх можливих заходів у будь-яких розумних межах, аби запевнитись, що дана небезпека не спричинить шкоди здоров'ю іншій особі.

(5) Як зазначає ця секція, відповідальність мешканця перед іншою особою може бути знятою у тих випадках, коли мешканець вжив всіх розумних заходів аби максимально застерегти від даної небезпеки або максимально обмежити доступ до цієї небезпеки.

(6) Як зазначає ця секція, мешканець звільнюється від будь-якої відповідальності перед іншою особою, якщо цій особі добре відомо про небезпеку і вона самовільно йде на ризик (питання про те, чи особа пішла на ризик з власної волі, вирішується за тими ж самими принципами, за якими мешканець має зобов'язання перед іншими особами).

(6A) [6A - 6C внесено у 2004 році]
В будь-який час, коли маєток стосується «Акту про Сільську Місцевість та Право Проходу 2000» року, де він стосується доступу до території з метою, зазначеною у Частині І того Акту, мешканець (тобто особа, яка здійснює контроль над цією територією) не несе жодної відповідальності (предмет пункту 6С нижче) перед іншою особою, коли -
(а) небезпеку було спричинено існуванням природно створених речей та пейзажу, або річок, струмків, потічків, ровів, чи ставів штучних, чи натуральних,
або
(b) небезпеку було спричинено переходом через, попід або крізь будь-які стіну, пліт, огорожу чи браму, окрім натурального проходу крізь браму чи хвіртку.

(6AA) Там, де даний маєток є узбережжям, що також визначено Частиною І того Акту, мешканець (тобто особа, яка здійснює контроль над цим маєтком) також не несе жодної відповідальності, як зазначено вище у підпунктах (а) та (b) пункту (6A)

(6B) Як зазначає пункт (6А), будь-яке насадження, дерево чи кущ, будь-якого походження, вважається натуральною спорудою.

(6С) Пункт (6А) не гарантує мешканцеві (тобто особі, яка контролює даний маєток) уникнення відповідальності за нанесення збитків здоров'ю будь-яким іншим особам, як зазначено вище у цій секції, якщо мешканцем навмисно було -
(а) створено будь-що, що навмисне створює ризик небезпеки;
або
(b) мешканець проявив байдужість до того, що цей ризик було створено кимось іншим.


(7) Як зазначає ця секція, особи відповідальні за шляхи звільнюються від будь-якої відповідальності перед особами, котрі користуються цими шляхами і стосовно них ця секція не діє.


(8) Як зазначає ця секція, там, де мешканець має зобов'язання перед іншими особами, він не несе жодної відповідальності за втрату чи пошкодження будь-якої особистої власності іншої особи.


(9) У цій секції -
«шлях» означає будь-яку проїзну частину, окрім поромів та водних шляхів [проходів, каналів, тощо];
«травма» означає все, що є результатом смерті чи нанесення шкоди здоров'ю, хворобою та будь-яким погіршенням фізичного чи психічного стану;
«рухома структура» включає в себе кораблі, автомобілі та літальні апарати.


1А [внесено у 2000 році] Особливості, що стосуються доступу до територій.
У визначенні того, чи мешканець (тобто особа, яка контролює територію чи маєток) несе якусь чи будь-яку відповідальність за нанесення збитків перед іншими особами, як зазначено секцією 1, коли право доступу до маєтку визначено секцією 2(1) «Акту про Сільську Місцевість та Право Проходу 2000», встановлюється -
(а) тим фактом, що існування права доступу до території не має бути надмірним тягарем (фінансовим чи іншим) на мешканця;
(b) фактом важливості догляду за характером сільської місцевості, з урахуванням історичних, традиційних та археологічних особливостей;
та
(с) будь-які відповідні настанови, зазначені у секції 20 того Акту.


2. [було додано у 2000 році] Відвідувачі, котрі використовують приміщення чи територію у розважальних цілях.
В кінці секцію 1(3) «Акту про Несправедливі Умови Контрактів 1977» року (Unfair Contract Terms Act 1977) (який визначає відповідальність, що має назву "бізнес відповідальність", чиї обмеження чи винятки контролюються тим Актом) додається -
«але відповідальність мешканця за порушення зобов'язання перед іншими особами, котрі отримують доступ до приміщень чи територій з розважальною чи навчальною метою, тобто яка вважається відповідальністю за втрату чи шкоду здоров'ю, спричиненою небезпечним станом приміщень, не вважається бізнес відповідальністю мешканця, якщо навмисне надання цим особам доступу у вище зазначених цілях, не потрапляє у поле підприємницької діяльності мешканця».


3. Застосування цього Акту до Корони (держави)
Секція 1 цього Акту також застосовується до Корони, але, законна відповідальність Корони не має зобов'язувати Корону більше ніж чинна відповідальність Корони, яку вона має, як визначено Актом Коронних Процедур від 1947 року (Crown Proceedings Act 1947).


4.
(1) Назва цього Акту - Occupiers' Liability Act 1984.

(2) Цей Акт вступає в силу в кінці двомісячного терміну від дня його одобрення.

(3) Цей Акт стосується тільки Англії та Уельсу.


* * * * *


Пояснення та поради юристів щодо відповідальності:

Цей Акт Парламенту є наступником такого ж Акту від 1957 року. Акт 1957 року головним чином стосується відповідальності мешканців (тих, хто контролює ту чи іншу власність) за спричинення шкоди здоров'ю перед своїми відвідувачами, тобто тими особами, про чиї відвідини було відомо мешканцеві.

Акт від 1984 року (який подано на цій сторінці) підсилює дію Акту 1957 року в тім, що практично така сама відповідальність мешканців тепер поширюється на всіх осіб, а не тільки на відвідувачів.

Для прикладу, якщо на вашому подвір'ї є яма, яка з будь-яких причин залишається відчиненою, тобто створює потенційну небезпеку для будь-яких осіб, і одного разу на ваше подвір'я потрапили злодії, котрі не знали про яму, впали в неї і зазнали будь-яких збитків своєму здоров'ю, то ви радше за все понесете за це відповідальність.

Характерним у цьому Акті є те, що ви у будь-якому випадку не несете жодної відповідальності за особисті речі цих осіб.


Приклади застосування:

Одним з прикладів, котрі підпадають під пряму чи хибну дію цього Акту є судова справа Donoghue проти Folkestone Properties, яка слухалась у 2003 році.

Позивач у справі, пан Donoghue, весь вечір другого дня Різдва провів у пабі. Після цього він разом з кількома друзями пішли до затоки міста Фолкстоун (графство Кент) з метою поплавати у морі. Пан Donoghue виліз на підвищення у районі затоки, яка тоді була у власності компанії Folkestone Properties і пірнув у воду. У тому місці під водою була залізобетонна паля, яка під час припливу не становила загрози для тих, що пірнали. Проте, під час відпливу, тобто, коли рівень води спадав, ця паля могла бути небезпечною. Саме так і трапилось того вечора, коли у результаті пірнання пан Donoghue вдарився головою в палю і зламав собі шию.
Попри те, що про існування палі знали у компанії, жодної таблички з написом про небезпеку не було. Компанія наймала кілька охоронців, котрі намагались запобігти пірнанню людей у цій затоці, якщо вони бачили, що хтось мав намір пірнати.
Проте, суд визнав компанію Folkestone Properties винною через те, що там не було чітких та постійних застережень про небезпеку. Про величину компенсації не повідомляється.


Іншим прикладом є випадок, справа по якому слухалась у 1996 році.

Справа відома, як Revill проти Newbery
Пан Newbery, якому тоді було 76 років володів ділянкою, на якій мав невелику комору, де тримав різні, цінні для нього речі. Дуже часто, цю комору "штурмували" злодії та вандали.
Одного разу, пан Newbery вирішив спати у коморі і взяв з собою мисливську рушницю 12 калібру.
Однієї ночі, молодий чоловік, пан Revill, разом зі своїм другом, паном Grainger, вирішили піти до комори з метою пограбування, приблизно о 2 годині ранку. Коли пан Newbery прокинувся, він взяв рушницю і випалив. Куля потрапила в руку пана Revill, пролетіла крізь неї і потрапила йому в груди.
В результаті цього пана Revill та пана Newbery було засуджено за кримінальні злочини. Пана Newbery було засуджено за навмисну недбалість.


Ще один приклад, який стосується більше Акту 1957 року, але й також Акту 1984, трапився у квітні минулого року, у графстві Уилтшиа. Судова справа по ньому закінчилась буквально кілька днів тому.

Одна пані, чиє ім'я не оприлюднюється, оглядала маєток з метою купівлі. Право на продаж маєтку належав агенції нерухомості під назвою Strakers, яка продавала його від імені власників, тобто під час продажу саме ця агенція вважалась мешканцем маєтку і відтак несла відповідальність перед іншими особами.
В саді, на території маєтку була криниця, дев'ять метрів глибини, яка була зачинена дошкою.
Пані, під час огляду саду, стала на дошку, дошка зламалась і пані впала у криницю. В результаті падіння пані отримала струс мозку, та десь біля години пробула зануреною у воду, перед тим, як її врятували. В суді зазначалось, що вона також отримала післятравматичний стресовий розлад.

Державний орган, який здійснює нагляд за охороною праці та безпеки у Великій Британії, має назву Health and Safety Executive (скор. HSE). Саме цей орган, разом з жертвою випадку притягнули агенцію нерухомості Strakers до суду.
Агенція програла справу і суд наказав їй сплатити 200 тисяч фунтів компенсації, плюс 2'474 фунти інших витрат.

Більше про цей випадок можна прочитати на англійській мові у наступній статті:
Estate agent fined £200k (англійською)


Довідка:

Управління по охороні праці у Великобританії HSE


Інші статті на тему британського законодавства:




джерело: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1984/3











Всі новини wsi nowyny latynkoju tsja storinka latynkoju