Перелік всіх новин

Чи це справжня "революція деволюції"?

Новини Британія Лондон Англія Шотландія УельсСаття кореспондента БіБіСі, Марк Істон (Mark Easton)

На початку Промови Королеви Прем'єр-міністр заявив, що: "Люди мусять мати більше повноважень на територіях, де вони проживають.". Його канцлер, Джордж Озборн, заявляє про "революцію деволюції (тобто передачі великих повноважень)" містам Англії зі своїм законопроектом Cities Devolution Bill, дебати по якому розпочинаються на цьому тижні.

Проте, наскільки радикальною є ця пропозиція? Дуже часто Англію описують, як одну з найбільш централізованих держав у світі (за винятком Північної Кореї). Дейвід Кемерон запевняє, що передача повноважень від Уестмінстера на місця є найважливішою частиною його давньої ідеї "єдина нація". Проте, його критики бачать потенційний рух повноважень до територій, на яких розташовані великі міста (для прикладу Манчестер), як ніщо більше ніж крихітний крок.

Пропозиції для деволюції (передачі повноважень на місця) в середині Англії є процесом з верху до низу, у якому міністри щедро дарують місцевим радам трішечки екстра контролю над бюджетом, що у майже всіх частинах цивілізованої Європи перебуває в руках місцевих рад ще з дуже, дуже давніх часів. У Німеччині тільки 19% державних витрат контролює центральний уряд. У Сполученому Королівстві центральний уряд контролює аж цілих 72%.

Сьогодні британський аналітичний центр та група лобіювання за права місцевих урядів під назвою Інформаційний Центр Місцевого Урядування (Local Government Information Unit (LGIU)) закликає до справжньої радикальної альтернативи. Центр закликає до просто надглибокого децентралізаційного процесу. Аналітики центру впевнені, що замість того, аби центральний уряд вирішував які саме повноваження дарувати голодним на владу місцевим радам, місцеві ради самі мають вказувати центральному урядові, який саме рівень контролю та повноважень їм потрібний. Презумпція завжди має бути на користь максимальної передачі повноважень, хіба якщо є справжні переконливі причини цього не робити.

Тепер очікується "революція деволюції", але ж міністри центрального уряду навряд чи погодяться з цією ідеєю і не тільки тому, що хочуть втримати у своїх руках якомога більше влади. Їх обачність зрозуміла, бо, як стверджують у центрі LGIU: "політики, що у центрі завжди неохоче віддають владу та відповідальність у політичній системі де нарікання та поразки залишаються централізованими".

Ми знаємо, як все може вийти. Якась супер-рада може виявитись не такою вже й супер взагалі. Будь-який провал у капітальному будівництві чи у транспорті може просто вибухнути у всіх газетах та у Туитері, що спричинить вихід міністрів центрального уряду на килим перед депутатами Уестмінстера з поясненнями та виправдовуваннями типу "що ж там не так вийшло".

Спроби пояснити, що даний провал стався через помилки місцевої ради будуть моментально відкинуті і бідолашна голова міністра буде "повішана" на метафоричному наконечнику ще навіть до початку ланчу.

Іншими словами, як казав Стенлі Болдвін про гарлотську прерогативу: "центральний уряд ризикує взяти відповідальність без наявності влади".

Вимога Джорджа Озборна про те, що великі міста мають мати право самостійно обирати власного мера до того, як отримають більші повноваження від центрального уряду спрямована на те, аби дати виборцям можливість звалювати провину на когось іншого у тому випадку, якщо щось колись вийде не так, як потрібно.

Також, небажання запропонувати малим містам та графствам такий самий рівень повноважень, який пропонується великим містам Англії є результатом побоювань, що ці території не мають достатньої ємності та характеру для відбиття потенційної критики.

Те, що нам так важко визнати повну відповідальність місцевих органів влади за свої вчинки мабуть є чинником високо централізованої політичної системи, до якої ми всі так звикли.

Як кажуть у аналітичному центрі LGIU: "Велика муніципалізація 19 сторіччя відбувалась за ініціативою не центрального уряду, а саме місцевих урядів, які були фактично матеріально самодостатніми та мали повну впевненість і владу для проходу крізь усі негаразди у освіті, здоров'ї, житловому забезпеченні та санітарії.".

Хто з нас бачить представників своєї міської ради, як таких, що можуть взяти на себе повну відповідальність за свої вчинки?

Недавно Міністр Місцевого Урядування, Брендон Люіс описував місцевих депутатів, як "волонтерів, які виконують державну службу". Попри те, що формально він має рацію, дана фраза все ж таки вказує на те, що члени місцевих рад є "добродушними аматорами" у контраст "твердоносим" професіоналам Уестмінстера.

Якби, якимось чином, впевненість громадян у своїх місцевих радах могла повернутись на рівень Вікторіанської епохи (початок минулого сторіччя - правління Королеви Вікторії), то як би тоді працювала ідея LGIU - "еволюція влади з низу, а не зверху"?

Суть ідеї полягає в тім, що місцева влада разом з місцевими професійними органами і разом з місцевим бізнесом розробили б план необхідних їм повноважень для забезпечення економічного зростання та забезпечення ефективного обслуговування свого населення.

Форма таких угод буде визначатись власними місцевими потребами та натхненням, а не центральним урядом десь там у Лондоні.

Такий план може вимагати місцевого контролю над власним бюджетом або над його частиною і також прáва на власний збір податків або змін у правилах отримання позик. Для цього буде необхідно провести серію тестів для запевнення в тім, що певні пропозиції матимуть ґрунт і, якщо місцевий орган не буде спроможний успішно виконати дане завдання, центральний уряд матиме зобов'язання забезпечити додаткову допомогу у виконанні цього завдання та у зазначений термін.

Процес деволюції за принципом "від долини до гори", а не навпаки, стане справжнім викликом для Прем'єр-міністра та його Канцлера.

Так само, як Николá Сторджин вимагає більших повноважень для Шотландії, місцеві уряди Англії також мають самі вимагати для себе більших повноважень. Якраз це і буде справжньою "революцією деволюції". Подібні статті:




джерело: http://www.bbc.co.uk/news/uk-33019841