Після майже 60 років проживання чоловікові сказали що він нелегал

Пан Elwaldo Romeo приїхав у Британію з однієї з країн співдружності, тобто з країн колишньої британської колонії, яка має назву Антиґуа (Antigua) і є островом, який розташовується у Карибському морі, на північ від Південної Америки і на південний схід від острова Куба.

Пан Елуалдо Рóміо прибув у Британію разом зі своєю мамою, яка приїхала працювати медсестрою, коли йому було тільки три роки і від того часу безперервно жив у цій країні, тобто упродовж 59 років. Він тут отримав освіту, ходив до школи і потім навчався у коледжі.

Він каже, що у нього почалися нервові зриви після того, як він відчинив листа з домашнього офісу (Home Office), у якому йшлося про те, що його перебування у СК є незаконним і йому потрібно якомога швидше звідси забратися.

У листі також були вказані всі можливі шляхи виїзду з території СК і було подано перелік організацій, котрі допомагають людям повернутись назад до "дому".

У листі також було вказано, що якщо він самостійно не організує свій виїзд з території СК, то його може бути заарештовано через те, що він є "особою без листка" (person without leave), тобто без паперу, який надає йому право на перебування в країні (це є формальним трактуванням слова "віза").

У листі зокрема йшлося: "Вам НЕ було надано паперу на в'їзд чи перебування у Сполученому Королівстві, згідно з Міґраційним Актом 1971 (Immigration Act 1971).".

Йому також було наказано кожні два тижні зголошуватись у своє місцеве відділення внутрішніх справ аби британська влада знала, що він ще тут. Він є мешканцем лондонського району Ислинтон (Islington).

Панові Роміо зараз вже 63 роки і він каже, що не має абсолютно ніякого бажання повертатися назад в Антиґу, де він не був вже майже 60 років, де не має жодних близьких родичів чи інших членів родини.

Пан Роміо також мав паспорт громадянина Британії упродовж 40 років. Він має в Лондоні власну хату і все життя прожив і пропрацював у цій країні. Він має двох дорослих дітей, котрі є громадянами Британії і має п'ять онуків, котрі також є британськими громадянами.

Він каже, що йому ніяк в голову не вкладається, чому внутрішні справи вважають його нелегалом.

Разом з тим, коли він вперше з'явився у місцеве відділення внутрішніх справ, то там, як це часто буває у Британії, виникло певне спантеличення через те, що вони ніяк не могли збагнути, хто він такий і де всі його папери. То йому просто порадили через два тижні знову з'явитись у тому ж відділенні.

Він каже, що вже кільканадцять разів намагався дзвонити на номер домашнього офісу, який було вказано у листі, але всі його намагання до них додзвонитись виявились марними.

Проблема пана Роміо ніяк не є унікальною і стосується дуже багатьох британців, котрі приїхали у СК, як діти зі своїми родичами, або ще Бог зна з ким, у 60-их роках минулого сторіччя, і тільки через кілька десятиріч починають усвідомлювати, що їх перебування у СК є фактично незаконним через те, що їх статус ніколи не було остаточно формалізовано.

Тут варто зазначити, що окремих з цих людей було навіть заарештовано і відправлено у центри висилання міґрантів.

Коли пан Роміо звернувся за допомогою до своєї депутатки Палати Громад, пані Kate Osamor, вона звернулась у внутрішні справи з проханням розв'язати цю проблему, на що їй там відповіли: "Пан Роміо є у Британії особою без статусу ще від 2005 року.".

Проте, тут варто пояснити, що провина за всю цю нісенітницю лягає не так на самі внутрішні справи Британії, як на маму пана Роміо, яка ще у 1955 році просто не вписала прізвище "Romeo" у його свідоцтво про народження, а замість того просто вписала там його перше ім'я та середнє (по батькові).

Потім він приїхав у Британію не на власному паспорті, а просто був вписаний у паспорт своєї мами, яка мігрувала сюди аби працювати медсестрою.

Коли батько пана Роміо зареєстрував його у школі, то вже вписав його, як Elwaldo Romeo, тобто вже вписав його прізвище і потім це прізвище пан Роміо вживав у Британії все своє життя, тобто всі його документи, права, іпотека, банківські рахунки, кредити та податки, було видано саме на прізвище Роміо.

А у 70-их роках минулого сторіччя він успішно отримав свій перший британський паспорт, як Elwaldo Romeo, який у нього вкрали через 20 років.

Коли у 2006 році він звернувся за отриманням нового паспорта, то його заяву було відхилено через те, що у його свідоцтві про народження не було його прізвища, на яке він намагався отримати паспорт, що у Британії може тягнути за собою навіть кримінальне покарання, і від того часу, тобто вже дванадцять років, всі його намагання нормалізувати своє життя виявляються марними.

Доброю новиною наразі є те, що після того, як це питання було піднесене його депутаткою та журналістами щоденника Ґардіан, у внутрішніх справах повідомили, що вже почали "активно" розглядати його справу, на що сам пан Роміо каже, що його на цьому світі вже ніщо не дивує.