Нестача працівників на фермах може спричинити дефіцит фруктів

Якби там не було, але сучасна британська полуниця також мігрантка.

Вперше у Європі полуниці почали вирощувати французи ще у вісімнадцятому сторіччі. Європейські полуниці виникли в результаті схрещування полуниць з північної та південної Америки, а ті полуниці, котрі ми сьогодні купляємо у супермаркетах, вже є продуктом схрещення європейських та американських.

За знайомство зі смаком полуниць англійці, котрі вічно жахаються всього нового, мають завдячувати чоловікові на ім'я Thomas Wolsey, котрий у часи Генрі Восьмого займав посаду Лорда Канцлера і котрий отримував неабияку насолоду від споживання суниць, котрі він просто занурював у масненьку сметанку.

Саме від того часу суниці, а пізніше полуниці завоювали собі дуже тверду позицію у психіці англійців і стали тут такими популярними, що за два тижні Уимблдону прихильники та вболівальники тенісу споживають їх аж цілих 34 тони.

Голова асоціації британських фруктових фермерів, яка має назву British Summer Fruits, пан Nicholas Marston, каже: "Цього року врожай полуниць виходить дещо пізніше ніж минулого. Але й цьогорічний Уимблдон також дещо пізніше. Тому тут у нас все гаразд і все сходиться.".

Проте, у ширшому масштабі ситуація з полуницями на британських фермах в цьому році не така вже й весела. Все критичнішим постає питання, чи буде кому збирати всі ті полуниці. Це питання зачіпає безпеку забезпечення британців харчами і відтак має прямий вплив на здоров'я та добробут нації.

Пані Stephanie Maurel, котра є Головною Директоркою доброчинної організації Конкордіа (Concordia), яка щорічно забезпечує 200 британських ферм приблизно десятьма тисячами іноземних працівників, каже: "За звичай, на кожну вакансію ми маємо десь по десять кандидатів. Проте, останнім часом ситуація стала настільки прикрою, що у минулому місяці ми клали по три, чотири вакансії перед кожним кандидатом у Болгарії та Румунії. Тобто за останні 12 місяців ситуація змінилася на протилежну.
Ми за всю свою історію ще такого не бачили.".

Пані Моурел каже, що окремі з регіонів у Британії будуть страждати від нестачі працівників гірше ніж інші. Це не впливає однаково на всі ферми. Шотландія страждає дещо більше ніж Англія. Це мабуть тому, що сезони у Шотландії коротші і ви за сезон заробляєте менші гроші і тому маєте менші стимули туди їхати.

У британських політиків дуже часто виникає спокуса пов'язувати дефіцит працівників з Брекзитом. Якби там не було, але рішення Британії залишити ЄС також ніяк не допомагає.

Фермер Alastair Brooks, який все своє життя вирощує фрукти на своїй фермі, де працює біля 200 працівників з Болгарії та Румунії і яка розташована біля міста Faversham, що на сході графства Кент, каже, що він почав відчувати нестачу працівників буквально на другий день після референдуму.

Він зокрема каже: "Ми тоді мали кілька дуже прикрих випадків, коли місцеві казали нашим працівникам, що вже настав час негайно забиратися до себе додому. Мені тоді навіть було соромно називати себе британцем.".

Попри Брекзит, у все більшому дефіциті сезонних працівників винні також інші чинники.

Одним з вагомих чинників також є й те, що у таких країнах, як Румунія у даний час дуже різко падає безробіття. А стабільна та пристойна робота у себе вдома це завжди краще ніж якась тимчасова сезонна робота в чужій країні.

Це ще один чинник того, що ми маємо щорічне зростання дефіциту сезонних працівників, що є насправді дуже великою прикрістю.

Свідчення, котрі спілка Англійські Яблука та Груші (English Apples and Pears Limited) надала парламентському комітетові Департаменту Харчів та Сільських Справ (Department for Food and Rural Affairs, скор.: Defra) показують, що майже третина членів цієї спілки планують майбутнє зниження врожаїв і саме через все більшу нестачу працівників. Окремі з членів спілки кажуть, що планують знищення своїх фруктових садів, що робить ситуацію дуже прикрою, адже від 1950 років вже знищено десь понад 60% від всіх фруктових садів, котрі були у Британії на той час.

У британській спілці забезпечення працівників (Association of Labour Providers) перспективи також не вельми втішні. Вони кажуть, що приблизно 49% агенцій працевлаштування в цьому році не зможуть покрити чинний дефіцит сезонних працівників. За їх останніми даними, на даний час майже 60% сільськогосподарських підприємств відчувають нестачу простих та некваліфікованих працівників, а кожне восьме таке підприємство каже, що у них це вже серйозна криза.

Проблема з постачанням працівників не зводиться тільки до фруктових чи овочевих ферм.

У спілці британських виробників м'яса (British Meat Processors Association) кажуть, що 71% агенцій працевлаштування повідомили, що у цьому році не зможуть забезпечити своїх клієнтів задовільною кількістю працівників.

Наразі ніхто напевно не знає, якою поганою може бути цьогорічна ситуація. Вересень, коли у Британії завершується пора збору м'яких фруктів і починається пора збору яблук та груш, є саме тим місяцем, на який приходиться вершина попиту на сезонних працівників.

У вересні 2016 року, найбільша профспілка британських фермерів, яка має назву National Farmers’ Union (скор.: NFU), повідомляла, що тодішній дефіцит працівників становив 17%. У минулому році цей дефіцит становив вже майже 30%. В цьому році очікують навіть ще більший дефіцит сезонних працівників.

Фермерка, пані Alison Capper, що вирощує яблука на своїй фермі у графстві Урсестершиа, і яка є головихою відділу садівництва NFU, каже, що у минулому році вона не змогла зібрати сто ящиків яблук Gala (на малюнку нижче).

Пані Алисон каже: "Ми просто не змогли їх всіх вчасно зібрати через брак працівників. Якщо яблука Ґала вчасно не підібрати, то тонка воскова плівка на їх шкірці знищується і ви вже не зможете продати їх у супермаркеті. Тому всі ці яблука пішли на сік і я втратила понад 30 тисяч фунтів.".



У минулому році нестача працівників спричинила зростання зарплати на британських фермах десь на 9-12%. В цьому році очікується те ж саме. Пані Алисон каже, що якщо цей тренд триватиме й надалі, то дуже багато фермерів просто залишать цей бізнес, від'як їх прибутки підуть на мінус.

Проте, саме джерело цієї кризи треба шукати у 2013 році, тобто у рішенні Внутрішніх Справ (Home Office) припинити сприятливу програму під назвою Seasonal Agricultural Workers Scheme, яка передбачала надання робочих віз сезонним працівникам з Білорусі, України та інших.

Ця програма була започаткована ще після закінчення Другої Світової Війни з метою забезпечити роботою чеських та польських солдатів, котрі воювали на британському боці. Потім програму було дещо змінено аби надати можливість білорусам та українцям отримувати візи на сезонні роботи.

Проте, у 2013 році, коли Внутрішніми Справами керувала нинішня прем'єрка, пані Теріза Мей, цю програму було змінено, де з неї викинули білорусів та українців, а натомість внесели болгар та румунів.

Тоді британські урядовці пояснювали цю зміну тим, що коли Болгарія та Румунія долучаться до ЄС, то у британських фермерів не буде жодного браку сезонних працівників з інших країн. Можливо тоді вони мали рацію, адже за останніми даними, у СК зараз працюють 2.3 мільйони працівників з ЄС, пів мільйона з яких румуни, котрі на сезонних роботах на британських фермах отримують рівно у чотири рази більшу зарплату, ніж вони би отримували на таких самих фермах у Румунії.

Проте, урядовці тепер зізнаються, що вони не змогли передбачити, що дефіцит сезонних працівників може бути не тільки у Британії, але й у всьому ЄС.

Багато молодих освічених працівників зі східної Європи, котрі заволоділи англійською мовою, тепер перейшли на інші, більш прибуткові роботи у інших секторах британської економіки, де їм також гарантується більш тривала та стабільна праця. Інші подалися у країни, котрі ближче до дому, як для прикладу Німеччина, яка практично завжди страждає голодом на робочу силу, через все більше зростання економіки.

Теперішнім сезонним працівникам зі східної Європи, котрі схильні працювати на британських фермах, в середньому вже десь за сорок років і саме через свій вік вони все більше відмовляються від сезонних сільськогосподарських робіт, від'як молодшим ця робота набагато легша.

Чинна ситуація з браком сезонних працівників стала вже такою критичною, що та сама Конкордіа вже навіть відчинила кілька офісів у Молдові, де дуже багато людей мають румунські та болгарські паспорти.

Інші європейські країни все більше приваблюють до себе сезонних працівників з країн, котрі не є членами ЄС.

Пан Брукс каже, що Польща дуже активно працює для приваблення працівників з Північної Кореї, у той час, як Португалія все більше вербує працівників з Таїланду.

Пан Брукс також каже, що Британія є єдиною у Європі країною, яка має політику приваблення суто європейських працівників, у той час, як всі інші країни запрошують до себе працівників з країн, котрі не є членами ЄС.

Вище згадана пані Алисон Капер також каже, що самі Внутрішні Справи Британії ніяк не допомагають зменшенню дефіциту сезонних працівників, а радше навпаки все більше йому сприяють і саме через долучення сезонних працівників до своєї міграційної політики.

Вона каже, що схема, за якою сезонні працівники приїздять у Британію не має мати нічого спільного з міграційною політикою уряду.

Пані Моурел каже, що до її організації недавно надійшло звернення від Прикордонної Служби (Border Force) аби вони надали інформацію про працівників, котрих вони вербують на сезонні роботи у Британії. Вона каже, що це перший такий випадок у її житті і вона взагалі не розуміє, навіщо все це і кому воно потрібно.

У Британії є чимало радикально правих політиків, котрі стверджують, що дефіцит сезонних працівників можна покрити за рахунок самих британців.

Але фахівці, разом з тими, що працюють у цій сфері кажуть, що це хіба що солодка мрія.

Пані Моурел каже, що спроби її організації завербувати на сезонні роботи британців виявились просто катастрофічними.

Вона з цього приводу каже: "Ми робили спроби подавати вакансії на державному сайті біржі праці (Jobcentre Plus). І що там відбувається? Абсолютно нічого! Ви знаєте, ми в цьому році за п'ять місяців отримали тільки дві заяви.".

Закім бюрократичні міністри думають, британські фермери все більше припиняють свій бізнес і запускають його за кордоном, у таких країнах, як Китай, Південна Африка чи Тасманія.

Минулої п'ятниці, громадянка Болгарії, 27-річна панночка Афізе Юсенова закінчила свій трудовий день на фермі Брукс, у графстві Кент і погодилась поспілкуватись з журналістами.

Вона каже: "Мені подобається Англія. Там, вдома для мене немає ніякої праці.".

Зустріч з такими людьми дуже тішить. Проблема тільки в тім, що на полях Британії такі, як панночка Юсенова стають видом, що зникає. Надто багато країн її хочуть і плачуть саме за такими, як вона.

А сам пан Брукс каже: "Мені подобаються болгари. Проблема в тім, що їх тільки п'ять мільйонів.".