Син Шаміми Бейґам помер у таборі біженців

Назад у 2015 році пані Шаміма, котрій тоді було 15 років, таємно виїхала зі Сполученого Королівства та дісталась до Ісламської Держави, яку у Британії офіційно вважають терористичною орґанізацією, з метою стати дружиною одного з бійців-терористів.

Наразі не до кінця зрозуміло, яким чином їй вдалося тоді залишити Британію та потрапити до Ісламської Держави. За останніми чутками, вона для цього використовувала паспорт своєї старшої сестри.

Є також повідомлення про те, що на той час британська поліція мала інформацію про радикалізацію пані Шаміми і здогадувалась, що вона може спробувати виїхати до Ісламської Держави, але з невідомих причин, вони не повідомили про це ні батьків, ні близьких Шаміми.

Пані Шаміма тоді була однією з кількох дівчат та молодих жінок, яких тоді називали "джіхаді нареченими", від'як вони виряджались до Ісламської Держави з метою стати дружинами тамтешніх бійців-терористів.

Інциденти виїзду ісламських наречених у той час вельми широко дискутувались у британських та європейських ЗМІ, але згодом про все це цілковито забули.

Після прибуття до у місто Рака, пані Шаміма була подала заявку на одруження з анґломовним бійцем у віці від 20 до 25 років.

Через десять днів вона одружилась з 25-річним корінним голандцем, паном Yago Riedijk, який раніше був прийняв ісламську віру і від тоді вони весь час жили разом. Він воював, вона доглядала за домашнім господарством. Разом вони мали двох дітей, котрі згодом були померли. Перша дитина, дівчинка, померла у віці майже двох років, не відомо від чого. Друга дитина, син, помер, коли йому було вісім місяців від недоїдання.



Після того, як Ісламську Державу вже було майже знищено, десь наприкінці січня цього року, пані Шаміма разом зі своїм чоловіком вирішили втекти, де він здався сирійським солдатам, після чого їх було поселено у різних таборах для сирійських біженців.

Проте, перед цим пані Шаміма була знову завагітніла і у таборі, вже на дев'ятому місяці, очікувала свою третю дитину.

Чоловік Шаміми не квапиться повертатись з Сирії назад до Голандії, адже там за ним плаче десь щонайменше 7-8 років в'язниці за долучення до терористичних орґанізацій.

Десь у середині лютого цього року, журналіст відомого британського видання Таймс, пан Ентоні Лоїд, розшукав пані Шаміму у одному з тих таборів та записав з нею інтерв'ю, яке спричинило значні дискусії у британському суспільстві та вже третій тиждень поспіль ніяк не сходить зі шпальт британської та європейської преси. У широко відомій на весь світ лондонській балачці LBC тема пані Шаміми постає по кілька разів упродовж кожного дня.

У розмові з журналістом пані Шаміма прохала про повернення до Британії і була дуже занепокоєна здоров'ям та безпекою своєї майбутньої дитини.

Пані Шаміма народилась та виросла у Британії, в Лондоні, в околиці Бетнал Ґрін (Bethnal Green). Вона має британське громадянство від самого народження. Її батьки є міґрантами з країни Банґладеш, що біля Індії та Пакистану.

Через кілька днів після оприлюднення цього інтерв'ю, Домашній Секретар, пан Саджид Джавид, замість того аби орґанізувати повернення своєї громадянки на британську територію, надіслав батькам Шаміми листа, у якому йшлося про те, що він вирішив відкликати британське громадянство пані Шаміми і, як наразі розуміється, тим самим впоров велику дурницю.

Згідно з чинними нормами міжнародного права, уряд будь-якої держави не має права залишити будь-яку особу без громадянства. Пані Шаміма мала тільки британське громадянство.

Проте, своє рішення пан Джавид мотивував тим, що мовляв згідно чинного законодавства Банґладеш, якщо обидва батьки людини є громадянами Банґладеш, то їх діти також автоматично отримують громадянство Банґладеш, тобто за його твердженням він не залишив пані Шаміму особою без громадянства.

Хто, де, як і коли радить пана Секретаря і чи радиться він взагалі, сказати дуже важко, адже практично наступного дня, в самому уряді Банґладеш заявили, що якщо пані Шаміма, хотіла б набути громадянство Банґладеш, то це можливо тільки у випадку, якщо вона сама, у віці більше 21 року, звернеться з заявою на прохання про надання їй громадянства на тім ґрунті, що обидвоє її батьки є громадянами Банґладеш.

Наразі напрошується думка про те, що пан Джавид видавши такого поквапливого листа, керувався насамперед все більшим рівнем націоналізму в сучасному британському суспільстві і відтак на цьому тлі намагався заробити собі додаткових політичних балів.

Через кілька днів після позбавлення її британського громадянства, пані Шаміма народила хлопчика, якого було названо Джара (Jarrah) і який автоматично набув би британське громадянство за походженням, якби його мама, пані Шаміма ще була громадянкою Британії.

У четвер, 7 березня, у ЗМІ з'явилися чутки про те, що маленький Джара помер від пневмонії. Наступного дня у п'ятницю цю новину було підтверджено оприлюдненням сертифікату з лікарні, яка розташована на території табору біженців, де перебуває пані Шаміма.

Читач може собі уявити ті жахи, через котрі переходить ця 19-річна жінка, тільки якщо він чи вона самі перейдуть через подібні жахи. Проте більшість з нас від цього дуже далекі.

Смерть Джари викликала неабияку реакцію у британському суспільстві і дуже глибоко його поділила на тих, хто впевнений, що британська держава має беззаперечне зобов'язання забрати пані Шаміму до себе до дому і також на тих, хто каже, що нею тут ніколи не має й пахнути.

Врешті-решт британська держава також має нести відповідальність за те, що вона дозволила та зробила можливою радикалізацію своєї 15-річної громадянки, звичайної британської школярки з Бетнал Ґрін, якою на той час була пані Шаміма.

Після надходження інформації про смерть маленького Джари, у центральному уряді СК заявили, що вони дуже шкодують з приводу його смерті і ще від 2011 року постійно радять своїм громадянам не відвідувати Сирію.

Колишній Міністр Юстиції СК, пан Phillip Lee, також консерватор, закликав чинний британський уряд аби той визнав та відзначив свою моральну відповідальність за цю траґедію.

Пан Лі також сказав, що попри різні радикальні погляди, рішення про позбавлення пані Шаміми британського громадянства та заперечення їй права повернення у СК здається таким, що було прийняте на ґрунті популізму, якого він сам не поділяє.

Ця історія дуже складна і насамперед тим, що закім пані Шаміма не у Британії, у цій справі ще дуже багато загадкового і не цілком зрозумілого, але виглядає так, що все це тільки починається і британські платники податків можуть викинути багато мільйонів через просто безглузді помилки своїх міністрів, котрими все більше керує не здоровий глузд, а популізм.

Наразі головним є повернення пані Шаміни до Британії. Потім можуть початись тривалі судові процеси, після яких уряд мабуть буде змушений компенсувати їй за всі свої нинішні помилки та просто абсолютне безглуздя.