Франція раннього ранку частково відчинила в'їзд на свою територію, але попри те, що за останні кілька днів у місті Довер та й загалом у ґрафстві Кент зібралося дуже багато вантажівок, фургонів та автомобілів, котрі намагаються якомога швидше пройти тести та потрапити у Європу, місто Довер перетворилося на місце хаосу, дуже великий туалет, де майже кожна вулиця битком набита автомобілями, фургонами та вантажівками.
У відділі транспорту центрального уряду СК зранку повідомили, що вже почали проводити тести на Кóвид-19 на летовищі Манстон, що 34 км від Довера, яке використовується, як стоянка для вантажівок, але ніхто навіть не наважується сказати, через скільки часу ці вантажівки почнуть рухатись в бік Довера.
У нинішній проґрамі Світ Сьогодні, яка виходить на БіБіСі Радіо 4, ведучий вирішив запитати кількох людей про чинну ситуацію.
Одна з польських водійок, пані Патриція, яка зараз зі своєю вантажівкою та вантажем перебуває на летовищі Манстон, каже: "Я кричу, бо вже три дні я тут. Немає душу. Немає води. Я не маю змоги варити. А Анґлія сказала мені, що я маю робити тест і після того, я можу їхати до Франції. Але я не бачу тесту. Я не бачу нічого. Чекати на що. Я хочу до дому. Я не маю душу. Я не маю води. Я маю тільки маленьку пляшку води.".
У Довері, біля самого порту, один з водіїв кричав поліціянтам: "Чому, чому я маю йти в кінець черги за тестом? Чому Ви на не пускаєте в порт? Чому не покладете туалетів біля дороги? Чому? Ви дурні ідіоти.".
Центр міста Довера практично повністю заблокований. Один з мешканців центрального Довера, якому з вікна все добре видно, розмовляв через телефон з ведучим проґрами:
- Зараз немає абсолютно жодного шансу для будь-якого типу транспорту, який хоче в'їхати у порт. Це означає, що якщо якісь з вантажівок хочуть залишити Манстон у бік Довера, то вони просто не мають на це жодного шансу, бо тут абсолютно все заблоковано. Проблема тут також в тім, що тут дуже багато людей, котрі перед портом вже понад 48 годин. Тут немає жодних туалетів, чи вбиралень. Немає води. Ці водії звичайно ж бачать себе, як ті, що перші у черзі. А тепер уявіть собі, що їм кажуть, що вони мусять їхати до Манстона аби пройти тест. Ви уявляєте? Та на це просто немає жодного шансу. Як вони звідси виїдуть? Їдьте 34 км аби пройти тест і потім повернутись сюди назад?
- Так, але уява про те, аби проводити тести у порті Довера також не є дуже ймовірною і саме через ту ситуацію, яка там склалася?
- Ви розумієте, тут, у Довері, автомобілі припарковані на кожнім кавальчку бетону чи асфальту. Тут все забито. Тобто, якщо ви почнете проводити тести перших у черзі, то як ви тоді рухатиметесь далі? Все забито. Як ви маєте рухатись по цій черзі і тестувати людей? Ми балакаємо про тисячі автомобілів. Розумієте? По новинах дуже багато повідомляють про вантажівки. Але ми ж тут також маємо ще й авто, і фургони. Зі свого вікна я бачу цілі сім'ї у автомобілях, у фургонах. Люди просто відчиняють двері у авто, і діти пісяють. Я вам скажу, що тільки упродовж останніх десяти хвилин, я вже бачив, як десь 5 чи 6 чоловіків, просто вийшли на бік і попісяли прямо на дорогу. Тут ще також по тротуарах валяються пляшки з сечею.
- А поліція якось на це реаґує?
- Знаєте, все, що за останні 48 годин робить поліція, це стоїть на в'їзді у порт і тільки каже людям, що то не ми винні, а французький уряд, який запровадив цю заборону.
- Ви балакаєте про цілі сім'ї. Чи хтось намагається якимось чином вплинути на ситуацію? Надати допомогу, харчі чи подібне?
- Ні. Ні, ніхто нічого не намагається. Як я кажу. З мого вікна ось я бачу сім'ю у фургоні, яка вже припаркована перед моїм будинком якраз десь 50 годин. Вже десь 5 жінок приходили до моїх дверей з проханням про туалет. Але ж, розумієте, через корону я не міг їх пустити і відправив назад. Це жахливо. Тут просто повний нуль будь-яких засобів гіґієни. Абсолютно нічого. Ніякої води, абсолютно нічого. І я вам скажу, що, як воно мені виглядає, всі ці люди завтра також будуть тут. Я не бачу, як це все має розв'язатися і не маю уяви, коли. Думаю, що й на Різдво тут буде таке саме.".
- Дякую.
На першу годину сьогодні тільки на летовищі Манстон налічувалось 3 800 вантажівок, то можна собі уявити, як довго вщухатиме весь цей хаос.
Молодий анґлієць вирішив сьогодні пройтись з камерою вулицями свого рідного міста:
Після понад 50-годинного хаосу люди надзвичайно знервовані та виснажені: