Брекзит : виробник сиру вже втратив £250К

За словами пана Спарела, його фірма з виробництва сиру, яка розташована у ґрафстві Чешиа, що на північному заході Анґлії, у результаті Брекзиту вже втратила 250 тисяч фунтів.

Він каже, що відразу, як відбувся Брекзит, він втратив 20% продаж через те, що від першого січня він змушений надавати санітарний (медичний) сертифікат на свою продукцію, яка продається онлайн та у крамницях ЄУ, а такий сертифікат коштує йому 180 фунтів.

Він сподівався на обіцянки чинного уряду СК про те, що після Брекзиту на його фірму чекає "сонячне майбутнє". Проте, замість цього онлайн продажі фірми пана Спарела вже дійшли до нуля.

Він зокрема каже: "Після того, як врешті-решт було підписано угоду, наш бізнес мав дуже великі сподівання на продовження зростання наших продаж на ринку євроспільноти. Проте, згодом стало зрозуміло, що наші онлайн продажі споживачам у країнах Європи, які були успішними до Брекзиту, через додаткову писанину та іншу бюрократію, зараз стали зовсім неможливими.".

Аби врятувати свій бізнес, пан Спарел вирішив інвестувати мільйон фунтів у розвиток виробництва та розповсюдження свого сиру у Франції.

Пан Саймон каже: "Все це дуже соромно, бо тепер я інвестую у Францію, забезпечуватиму французів працею і сплачуватиму податки Французькому урядові. Все це дуже заперечує ідею брекзитерів, котрі раніше обіцяли, що Брекзит принесе британцям багато нових місць праці та кращі умови і багато нових можливостей. Тепер виявляється, що насправді все абсолютно навпаки.".

Тоді брекзитери постійно галасували "британські праці для британців, британські гроші для Британії". Зараз насправді виходить, що "британські робочі місця для французів, а британські податки для французького уряду".

Подібно дуже великій кількості малих ґишефтів (бізнесів) у СК, пан Спарел був цілковито впевненим, що його підприємство було повністю готовим до Брекзиту. Він консультувався з Дефрою, тобто з Відділом Довкілля, Харчування та Справ Громад центрального уряду СК та консультувався з фермерською профспілкою, яка має назву NFU (National Farmers’ Union).

Він розумів, що йому буде потрібно оформляти нові митні декларації та забезпечувати сертифікати здоров'я на свою продукцію, які мають оформляти та підписувати сертифіковані ветеринари.

Проте, чого він не знав, це те, що коли його звичайні приватні споживачі у ЄУ, як ми з Вами, купляють його сир, то він також мусить посилати цей санітарний сертифікат з кожним окремим замовленням. Саме такими є вимоги чинної угоди з ЄУ, за яку проголосувала Палата Громад, яку підписав прем'єр Джонсон і свою згоду на яку дала Її Величність.

Пан Саймон каже, що коли вони посилають свій сир у інші країни, як США, Канада, Норвеґія (яка не є у митній спілці ЄУ) та інші, то у них ніколи з цим не буває подібних проблем.

За словами пана Спарела це є проблемою тільки для британських підприємств і не має ніякого впливу на підприємства країн ЄУ, яким не потрібно оформляти подібні сертифікати здоров'я, якщо вони продають продукцію прямо приватним споживачам у Британії чи інших країнах.

У Дефрі на це сказали, що намагаються співпрацювати з Єврокомісією аби якось владнати ці проблеми, але жодних результатів наразі немає, бо тут радше за все потрібно переглядати всю угоду, чого найближчими місяцями або навіть роками ніхто робити не буде, бо ця угода цілковито влаштовує ЄУ.

Проте, у Дефрі також стверджують, що наймають та тренують додаткових ветеринарів, що у свою чергу має знизити розцінки на їх послуги. З словами Дефри на даний час їх кількість збільшено від 600 до 1500.

Якби приклад пана Спарела був поодиноким, то мабуть це не мало б такого широкого відлуння. Проте, з вище описаною проблемою зіткнулися тисячі подібних малих британських підприємств, які зараз думають або втікати до Європи, або повністю припиняти свої ґишефти, які вони, їх батьки, діди та прадіди роками будували вельми важкою працею і часто без вихідних та без будь-яких відпусток.

Підприємство під назвою John Arbon Textiles, що у ґрафстві Девон (Devon), отримало звістку від своєї кур'єрської фірми про те, що їх вовну для в'язання, яку вони отримують від місцевих вівчарів, більше перевозити не будуть через те, що якщо з їх санітарним сертифікатом є якісь проблеми, то через одну посилку кур'єрська вантажівка може на кілька днів загрузнути на кордоні .

У відповідь на ці скарги в уряді сказали, що підприємствам потрібно звикнути до нових умов торгівлі зі споживачами ЄУ і дуже важливо аби підприємці запевнились, що мають всю необхідну документацію на товари, які вони транспортують.