У цій справі, яка слухалася в суді
міста Іпсвич (Ipswich Crown Court), пана Уилсона було ув'язнено на 25 років за злочини сексуального характеру проти 96 дітей.
Зі своєї спальні у містечку Кірстед, 36-річний чоловік збудував павутину фальшивих особистостей націлених на тисячі дітей у СК та за кордоном.
Свої фотоґрафії йому були надіслали загалом 500 його жертв, більшість з яких були у віці від 4 до 15 років.
Проте, перша підозра про його злочини надійшла не від самих його жертв, а від фейсбучного алґоритму.
Злочинець створив у соціальних мережах, найбільше у мережі Фейсбук, фальшиві рахунки молодих дівчаток і потім використовував чисельні передплачені мобільні картки з різними номерами аби через соціальні медіа націлюватись на молодих хлопців, більшість з яких були у віці від 11 до 13 років.
Після того, як з дітьми було налагоджено контакт, він їх спонукав аби вони робили сексуальні фотоґрафії самих себе та відіслали йому, після чого він цими ж фотоґрафіями починав їх шантажувати аби встановити над ними контроль і вже далі вимагав від них ще більше фотоґрафій, але вже таких, які були просто надзвичайно та екстремально сексуальними і також спонукав їх робити такі ж фотоґрафії своїх братів та сестер.
Одній з його жертв було тільки чотири роки.
До того часу, як панові Уилсону було висунено перше офіційне звинувачення у педофілії, офіцери аґенції мали свідчення про сім фальшивих особистостей, 14 рахунків у соціальних мережах та п'ять мобільних телефонів з різними номерами. За всім цим стояла тільки одна особа - Дейвид Уилсон.
Пана Уилсона було виявлено завдяки фейсбучному алґоритмові, який сканує повідомлення переписування між людьми, у так званому Месенджері.
Ці сканування мають змогу розпізнавати типи поведінки у повідомленнях та обмінах фотоґрафіями, які вказують на сексуальні зваблення дітей.
Вперше Фейсбук повідомила національну аґенцію зі злочинності у 2017 році, коли виявила підозріле переписування, яке також містило непристойні фото дітей, що відбувалось між 20 хлопцями у віці від 12 до 15 років з одного боку та 13-річною дівчинкою з іншого, якою, як пізніше виявилось, був Дейвид Уилсон.
Інтернет адреси, які використовувались у цих злочинах, всі вказували на будинок, де мешкала мама пана Уилсона.
Після того, як за ним почали стежити, детективи назбирали з камер спостережень вельми багато свідчень про купівлю паном Уилсоном ваучерів для поповнення мобільних рахунків, які, як виявилось пізніше, були прикріплені до його фальшивих рахунків у соцмережах.
Коли, у 2017 році, його вперше було заарештовано, то під час обшуку у спальні було виявлено мобільний телефон з тим самим номером.
Згодом, через надто малу та непереконливу кількість доказів, його було відпущено, після чого детективи аґенції послали прохання до влади США про надання доступу до рахунків пана Уилсона у мережах СнапЧат, Ґуґл та у Інстаґрамі.
Коли врешті-решт аґенція отримала потрібні дані, то вже було минуло майже два роки.
Дані містили понад 250 тисяч повідомлень, у яких активно копались детективи. Після аналізу виявилось, що найбільше жертв Уилсона мешкало у СК, США та Австралії.
Свої злочини пан Уилсон чинив упродовж 4 років, між 2016 та 2020.
Пана Уилсона потім заарештовували ще два рази, але згодом відпускали, проте стеження за ним було все щільнішим та глибшим.
І тільки у квітні 2020 року його останній арешт призвів до судових слухань, після яких, кілька днів тому, йому було оголошено вирок - 25 років в'язниці.